Крик юної душі

Були часи – усе було інакше.

Були часи – усе було не так і не туди.

Були часи – жили ми в мирі й щасті

І думали, що це вже назавжди.

     Пройшли роки, усе змінилося.

     Пройшли роки, усе вже дригом догори.

     Пройшли роки – і люди мов сказилися,

     І світ став неможливий без війни.

Настав той час, коли природа відмирає.

Настав той час, коли затьмарений весь світ.

Настав той час, коли людина виживає

І розкидає по могилах чорний цвіт.

     Усі живуть у павутині,

     Усі в «онлайні» вештають щодня,

     Усі шукають порятунку в Інтернеті нині…

     Давно в м’яча не грає дітлашня.

Колись до друзів не дзвонили,

Колись до друзів просто в гості йшли,

Колись усі гуртом дружили,

А нині і разом зібратись не змогли.

     Панує лиш повсюди гордість.

     Панує лиш повсюди блат.

     Панують лише заздрість і покірність.

     Вже ворогом стає наш «рідний» брат.

Пора задуматись, рідненькі,

Пора вставати знову із колін,

Пора суди підкупні закривати –

Інакше відішлють  до терористів на поклін.

     Ніщо в житті безкарно не проходить.

     Історія щасливої доби вже не верне.

     А зрадників й запроданців злиденних

     Суд Божий, справедливий не мине.

 

     Ось такі роздуми про сьогодення молодої, вродливої поліської дівчини, Тетяни Євтушик. Можливо, не просто роздуми, а крик юної душі, яка вихована у чистоті і чесності, яка випещена у любові і милосерді. Тож звідки такі роздуми? Чому такий болючий крик душі? Бо настав час Тетянці йти самостійно у широку життєву дорогу, в яку йдуть тисячі юних українців, ще повністю не усвідомлюючи реалій дорослого життя.

     Ідуть, як сліпі кошенята, вірячи, що добро перемагає зло. Вірять, що зрада – це не для них. Вірять, що їхні знання і сили будуть застосовані для будівництва  справедливої, заможної Держави. Вірять щодня, натикаючись на купи бруду, брехні, лицемірства. Ось чому такий крик душі на папері. Пройде час – і молодь звикне жити за тими критеріями, до яких спонукали  нас, і, можливо, вже не так боляче сприйматиме події,  що відбуваються. Хтось буде самотужки будувати свою сім’ю і родинну державу, хтось виїде за кордон, а дехто залишиться жити так, як є. Але це не про нашу Тетяну і сотні таких, як вона.

     Хіба ж дарма з самого дитинства вірила у доброту, яку постійно відчувала від дідуся і бабусі? Хіба ж дарма гордилася хорошими справами матусі? І сама завжди хотіла бути найкращою. Хіба ж дарма учителі 11 років формували чесну, порядну і патріотичну особистість?  Дали дуже цінний багаж знань, який вона має віддати на розвиток своєї країни.

     З дитинства активна: захищає честь своєї школи, співає, танцює, бере участь в учнівських олімпіадах, ведуча багатьох масових дійств. Не дивлячись на юний вік, вболіває всім серцем і намагається знайти виправдання діям чиновників, які довели країну до стану війни. І що? Сьогодні її активність, розум і сили – це ніщо, порівняно із задекларованими статками народних депутатів.

     «Ні, це неправда», – каже вже не просто Тетянка, а студентка Східноєвропейського університету. Щиро вірить, що серед студентського гурту віднайде однодумців, щирих і відданих патріотів своєї Вітчизни. І своїми знаннями і прагненнями вони зможуть змінити долю України, підняти з колін і довести, що українці – це європейська нація. А методика брехні та обману, що панує сьогодні, нам чужа. І той біль, що ліг у римовані рядки, вже переріс у час дій. Ось така вона – наша молодь.

Brovchyk Club
Brovchyk Club
Годинник
Ми на карті
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть роботу Старовижівської бібліотеки
Всього відповідей: 74
Друзі сайту
  • Блог Старовижівської центральної районної бібліотек
  • Блог Старовижівської дитячої бібліотеки
  • Блог бібліотеки-філії села Кримне
  • Блог бібліотеки-філії села Мизове
  • Блог бібліотеки-філії села Сереховичі
  • Партнери
    офіційний сайт уба
    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0