Роки війни - століття пам'яті

«Роки війни – століття пам’яті»


 Книга Пам’яті України: Волинська область. У 3 томах, том 3: Ратнівський район,   Рожищенський район, Старовижівський район, 

Турійський район, Шацький район. – Львів: Каменяр, 1995. – 487 с.

   Дубечненська сільська рада: с.Дубечне, с.Залюття, с.Лютка, с.Мокре, с.Рокита // Книга Пам’яті України: Волинська область. У 3 томах, том 3: Ратнівський район, Рожищенський район, Старовижівський район, Турійський район, Шацький район. – Львів: Каменяр, 1995. – с.196-203

  Минають роки, але в пам’яті народній вічно житиме ратний подвиг синів і дочок усіх народів Радянського Союзу в ім’я Перемоги над фашизмом, в ім’я свободи і незалежності рідної Землі.  

               Серед мужніх воїнів, хто проніс через лихоліття війни любов до Батьківщини і бажання бачити її заможною та квітучою, були і жителі 
               села Дубечне. Про що і зібрано матеріали в теці «Через полум’я війни»
                  Козловська Л.З. Трагедія хутора Бовти /Л.Козловська // Сільські новини. – 2000. – 12 лютого.

В статті розповідається про спалений у роки війни німцями хутір поблизу села Дубечне.

 Марченко Євстахій Іванович, заступник командира 38 гвардійської Лозовської дивізії І Білоруського фронту.

Загинув 19 липня 1944 року під час визволення села Дубечне. Похований в селі Дубечне.

 В статті ідеться про визволення Старовижівського району

 В 1944 році війська І Білоруського фронту принесли свободу жителям Старовижівського району. Їх імена – українців, росіян, білорусів, вірмен, грузинів, узбеків, киргизів – викарбувані на мармурових плитах меморіалу, спорудженого в райцентрі.

На фотографії воєнних років розвідники І Брестської дивізії 38 гвардійського стрілецького полку.

 В теці «Їх дитинство обпікла війна» розповідається про сім’ю Федора Сливки, яка в роки війни була вивезена на примусові роботи в Німеччину.

   Курилюк М. П. Балада про солдата із Дубечного: вірш /М.П. Курилюк // Сільські новини. – 2000. – 18 липня.

                       ШАНОВНА РЕДАКЦІЄ!

Я присвячую цей вірш своєму рідному дядькові, ветера­ну Великої Вітчизняної війни, глибоко шанованій людині в селі, яка є не лише воїном-визволителем, але й взірцем порядності, доброти і ввічливості. Я глибоко шаную і пова­жаю цю рідну мені людину і горджуся ним. До того ж я щиро переконаний, що саме на прикладі таких людей ми повинні виховувати теперішні і майбутні покоління наших дітей.

У цьому вірші я розповідаю про Костючика Івана Силь- вестровича. Він десятки років очолював у селі раду ветеранів. Але час бере своє. Хвороби та старість все більше і більше приковують цю людину до ліжка, відривають від громадського життя села. Тож нехай цей вірш і наша загальна увага до таких людей стануть своєрідним еліксиром молодості, який додасть ветеранам сил, щоб успішно здо­лати старість, так, як здолали вони ворога.

З повагою до Вас житель села Дубечне Микола Пимонович Курилюк



Brovchyk Club
Brovchyk Club
Годинник
Ми на карті
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Архів записів
Наше опитування
Оцініть роботу Старовижівської бібліотеки
Всього відповідей: 74
Друзі сайту
  • Блог Старовижівської центральної районної бібліотек
  • Блог Старовижівської дитячої бібліотеки
  • Блог бібліотеки-філії села Кримне
  • Блог бібліотеки-філії села Мизове
  • Блог бібліотеки-філії села Сереховичі
  • Партнери
    офіційний сайт уба
    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0