Війна пройшла крізь їхні долі

«Війна пройшла крізь їхні долі»

 «Повсякденна праця смідинців була перервана віроломним нападом фашистської Німеччини на Радянський Союз. 28 червня 1941 року село окупували гітлерівські загарбники. Вони встановили кривавий окупаційний режим. Комуністів і комсо­мольців, які не встигли евакуюватися, заарештували і по-звірячому вбили. Про­тягом усього періоду окупації фашисти закатували 90 жителів села.

Проте населення Смідина не підкорилися німецько-фашистським окупантам. Час­тина жителів села вступила до партизанського загону, який діяв у навколишніх лісах. Велику відвагу в боротьбі з ворогом виявили народні месники Б. О. Поляк, С. Т. Поляк, О. Г. Писарчук, І. Голуб, І. Гордієвський, Й. І. Гулечко, В. Дідух та ряд інших. Близько 300 смідинців боролись з німецько-фашистськими загарб­никами в лавах Червоної Армії. Більшість з них виявила мужність і героїзм в бо­ротьбі з ворогом і нагороджена орденами та медалями Радянського Союзу. 

18 липня 1944 року війська 1-го Білоруського фронту визволили Смідин. Ве­лику допомогу їм надали партизани. У боротьбі з німецько-фашистськими загарб­никами віддали своє життя понад 120 жителів села. Односельчани свято шанують пам'ять про них. Імена загиблих викарбувані на пам'ятнику Слави».

   Історія міст і сіл Української РСР: Волинська область. – К., 1970. – с.671

 Книга Пам’яті України: Волинська область. У 3 томах, том 3: Ратнівський район, Рожищенський район, Старовижівський район, Турійський район, Шацький район. – Львів: Каменяр, 1995. – 487 с.

 Смідинська сільська рада: с.Смідин, с.Лісняки, с.Паридуби // Книга Пам’яті України: Волинська область. У 3 томах, том 3: Ратнівський район, Рожищенський район, Старовижівський район, Турійський район, Шацький район. – Львів: Каменяр, 1995. – с.255-265.

Із слів дочки Зарубич М.С. про батька Панасюк С.К.:

«Я пам’ятаю, як тихими зимовими вечорами я сідала біля батька і він мені розповідав цікаві і разом з тим тривожні історії з подій Великої Вітчизняної війни.

Мій батько, Панасюк Сава Кузьмович, 1924 року народження, уродженець села Лісняки Старовижівського району воював у Чехословаччині.

З його розповіді я пам’ятаю такий епізод. В нерівному бою з німцями було дано наказ відступати. Один за одним падали бійці і зовсім були близько німецькі солдати. Коли батько побачив кучугуру хмизу іншого виходу не було, як заховатись під нього. Уже лежачи там, під хмизом, батько бачив німецькі чоботи.

Я запитала батька: «А ви вбили хоч одного німця?». Батько розповів мені іншу історію.

У Празі на перехресті дороги, було дано наказ, перейти на другу сторону вулиці, а там строчив кулемет, з батьком був дуже молодий боєць, який боявся і плакав. Тоді батько побачив за рогом будинку пряжку на животі німецького солдата, який ховався. Він вистрелив і чув як цей солдат застогнав і так він перебіг вулицю і залишився живий, бо іншого виходу не було, адже цей солдат міг вбити батька. А той молодий боєць таки загинув.

Це все що зосталось у моїй малечій пам’яті. Перемогу зустрів у Празі, живим повернувся додому. Також нагороджений «Орденом Слави ІІІ ступеня»».

Родина до цих пір зберігає довідку із госпіталю. 

 В Смідинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня ведуться та зберігаються такі альбоми: «Книга пам’яті», «1941-1945 говорять герої Перемоги», «А пам’ять священна» та інші.

Роки Великої Вітчизняної війни незабутні. Не шкодуючи життя, захищали рідну землю наші односельчани. Багато із них загинуло. А деякі ще й зараз згадують запеклі бої, подвиги радянських людей.

Куць Василь Сергійович

Народився 25 грудня 1908 року в селі Смідин. Юнаком став членом КПЗУ. Сміливо боровся за радянську владу. В 1936 році з кайданами на руках його заслано в тюрму. Повертається в рідне село лише в 1939 році. А вже в 1941 добровільно йде на фронт. Стає в перші ряди воїнів армії-визволителів, бере участь в розгромі ворога під Москвою. Зі спогадів Василя Сергійовича найбільший бій, де брав участь, був на Курсько-Орловській дузі.

Рябушко Армій Григорович

Боровся за визволення міста Ковеля, яке тривало 4 місяці, а 19 липня 1944 року визволяв своє рідне село Смідин, яке було повністю спалене.

«Я воював у складі І Білоруського фронту під командуванням маршала Жукова. Маю такі нагороди: «Орден за визволення Варшави», «За взяття Берліна», «Орден Великої Вітчизняної війни» та ряд медалей, а також подяк».

Досвітня зоря. – 2003. – 3 червня

Сільські новини. – 1988. – 9 травня

При школі було організовано загін «Червоних слідопитів», які переписувались з учасниками Великої Вітчизняної війни або їх родичами. Архів цих листів і досі зберігається.

Загін допомагав своїм листувальникам в пошуку загублених родичів після Великої Вітчизняної війни.

Кожного року жителі нашого села вшановують загиблих та учасників Великої Вітчизняної війни. 

 

Brovchyk Club
Brovchyk Club
Годинник
Ми на карті
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть роботу Старовижівської бібліотеки
Всього відповідей: 75
Друзі сайту
  • Блог Старовижівської центральної районної бібліотек
  • Блог Старовижівської дитячої бібліотеки
  • Блог бібліотеки-філії села Кримне
  • Блог бібліотеки-філії села Мизове
  • Блог бібліотеки-філії села Сереховичі
  • Партнери
    офіційний сайт уба
    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0